Чи суперечить наука існуванню Бога?
- Автор: Амір Аксель
- Назва: "Чому наука не спростовує Бога"
- Видавництво: "Наш Формат"
Наука і релігія. Дві протилежності світового буття, які ніби постійно знаходяться в протистоянні.
Є усталений стереотип, що наука заперечує релігію, а релігія – науку. Ніби-то науковець не може бути релігійною людиною, в той же час як релігійна людина – неук, який вірить у шапочки з фольги.
Якщо взяти неуків-атеїстів та неуків-віруючих – то так воно і є.
Войовничі атеїсти заперечують будь-що, пов’язане з Богом, люблять глузувати з «мужика на хмаринці» та апелювати тезами в стилі «космонавти в небі Бога не зустріли».
Не менш войовничі віряни заперечують будь-який вклад науки у світ, вважаючи її породженням диявола. Лікують хвороби примочками з сечі, бояться штрих-кодів та вірять у забобони.
З такими людьми з обох боків не варто навіть пробувати сперечатись.
Вони щасливі та блаженні у своєму неуцтві та не мають сумнівів.
Амір Аксель написав книгу для тих, хто розуміє: в світі все трохи складніше.
Хоча від перших розділів я був не в захваті – автор почав з історії первісних релігій та археологічних доказів існування біблійних сюжетів, що, в цілому, не є відкриттям: люди знають, що релігія існувала з часів появи людини розумної, а Біблія – цінне історичне джерело, багато з сюжетів якої підтвердженні різними джерелами.
Але, як виявилось, це був лише вступ, бо далі пішло цікавіше, краще і набагато складніше.
Розділи з квантової фізики, еволюційної біології, теорії відносності та ймовірності, теорії катастроф, теорії множин та ще кількох понять, які я не в змозі навіть нормально пояснити текстуально.
Так, звучить складно, і деякі розділи були дуже складні, я буквально не розумів там нічого, навіть суть поняття, але це не заважає, скоріше навпаки – дає усвідомлення того, наскільки людський мозок все ще обмежений в знаннях.
До чого автор веде нас крізь ці складні (або ні) розділи?
-Наука сьогодні не здатна пояснити, як «випадково» виникла така конфігурація сил, мас, зарядів та інших характеристик, необхідних для того, що наука називає «Великим вибухом» і зародженням всесвіту.
-Наука все ще не здатна переконливо пояснити, як з виникли найраніші життєві форми на планеті (як з неживого з’явилось живе)
-Як виникла свідомість? Еволюція пояснює розвиток живих організмів, але еволюція не може пояснити зародження свідомості.
-Вірогідність того, що протягом мільярдів років планета та живі організми еволюційно (по-суті – випадково, методом проб, помилок та мутацій) рухались до сучасності і жодного разу не зайшли на шлях, який зруйнував би живі організми чи й планету в цілому – незрівнянно, мізерно мала.
-Яким чином у безкінечному всесвіті, з мільйонами галактик і мільярдами зірок, у всесвіті, в якому ми досі не можемо знайти навіть краплинки чогось живого, не говорячи вже про свідоме – раптом виникає така аномалія, як Земля, на якій є щось незрозуміле – живі, складні, розумні організми. Вірогідність випадковості таких процесів мізерна.
-Наука розвінчала багато антинаукових уявлень, що були спричинені буквальним трактуванням Біблії та інших релігійних текстів – від молодого віку землі до творення всього живого за 7 днів.
Але чи доводить розвінчання помилкових уявлень, спричинених релігією до твердження, що Бога (в найширшому розуміння цього слова) не існує?
Автор переконаний, що ні.
Наука не може (і навряд колись зможе) пояснити, як виник всесвіт, що було до Великого вибуху, як з’явились (а не еволюціонували) життя та свідомість, яким чином всі необхідні константи - від хімічних елементів до фізичних явищ так поєднались, щоби в кінці-кінців, витворити цей світ? Одна-єдина зміна в значення якогось хімічного елементу - і все, цей світ би не постав через отруєність кисню чи завелику силу тяжіння.
Автор переконаний – вірогідність того, що Бога нема, приблизно така ж, як і вірогідність того, що Бог є. Просто ні те, ні те ми не в змозі довести.
Залишається лише віра, бо як би атеїсти не переконували, що вони невіруючі, атеїзм – це теж форма віри - в науку, раціональність та випадок, що уможливив цей світ.